Аргумент Філопона такий речовини самі по собі потребують певної кількості для свого існування. Подібно до Аристотеля, який відкидав нематеріальні речі, і на відміну від Платона, який визнав нематеріальні субстанції у своїй метафізиці, Філопонове поняття субстанції стосується матеріальних об’єктів.
Іоанн Філопон (розквіт VI ст.) був християнським філософом, теологом і літературознавцем, чиї твори виражали самостійний християнський синтез класичної елліністичної думки, який у перекладі зробив внесок у сирійську та арабську культури та в середньовічну західну думку.
В останній праці Філопон став одним із перших мислителів, які відкинули динаміку Арістотеля та запропонували «теорію імпульсу»: тобто об'єкт рухається і продовжує рухатися завдяки енергії, переданої йому рухомим, і припиняє рух, коли ця енергія вичерпується.
Коли рушій приводить тіло в рух, він надає йому певний імпульс, тобто певна сила, яка дає змогу тілу рухатися в тому напрямку, в якому його починає рух, будь то вгору, вниз, убік або по колу.. Імплантований імпульс збільшується в тому ж співвідношенні, що й швидкість.
Теорія імпульсу є допоміжна або вторинна теорія арістотелівської динаміки, спочатку висунута для пояснення руху снаряда проти сили тяжіння. Він був введений Іоанном Філопоном у 6 столітті та розроблений Нур ад-Діном аль-Бітруджі наприкінці 12 століття.
За Аристотелем, рух фізичних тіл буває двох видів: природний рух і насильницький рух. Природний рух – це рух, що виникає з природи об'єкта. Для цього руху не потрібна зовнішня причина.